Слідами Лукасевича- Дрогобич
Дрогобич
Дрогобич – місто в Україні, розташоване на річці Тисмениця в Карпатському передгір’ї, у Львівській області, адміністративний центр Дрогобицької області. Міські права згідно з Магдебурзьким правом Дрогобич отримав у 1422 році. Від половини XIV століття місто, як частина земель Східної Галичини, знаходилось під пануванням Польщі. Наприкінці ХІХ століття, коли поблизу відкрили нафтове родовище, місто стало важливим центром видобувної промисловості. Дрогобич також є «містом цинамонових крамниць» – прозаїка та карикатуриста Бруно Шульца.
Місто багато років розвивалося завдяки виробництву солі. Ще у XVI ст. воно отримало привілей на освітлення своїх вулиць «олеєм скальним» (нафтовою ропою). У 1829 році зведено нову ратушу – двоповерхову будівлю з вежею і ганком, перед якою, за словами краєзнавців, у 1822 році була встановлена перша гасова лампа.
У 1831 р. церкву отців Василіан перетворили на міську лікарню, яка також лікувала працівників, які видобували нафту в Бориславі та постраждали внаслідок нещасних випадків, зокрема, через опіки від спалювання олії під час спуску з лампами Devi.
У другій половині XIX століття в околицях Дрогобича спостерігався шалений попит на «нафтові землі». Місто юрмилося торговцями, агентами з нерухомості та біржовими маклерами, які обговорювали ділові операції та укладали контракти. Кав’ярня готелю «Європа» на вулиці Ковальській, 1 стала на той час неофіційною міською біржею, яка залучала численних британських, німецьких та австрійських нафтовиків.
У 1863 році промисловець Ісаак Готліб та Герш Альтманн заснували перший у місті великий нафтопереробний завод під назвою «Галицький» на вулиці Бориславській, 82, що діє донині. Дата заснування цього підприємства вважається початком великої історії промислової переробки нафти в Україні, а сам завод вважається одним із найстаріших на європейському континенті. Після 1901 р. нафтопереробний завод працював під назвою «Галичина».
Чергове нафтове підприємство, «Polmin», на вулиці Стрийській, створено до Першої світової війни. Тоді воно називалося «Цісарсько-королівська фабрика олеїв мінеральних» та «одбензинярня», пізніше-«Державна фабрика мінеральних масел» (Polmin). На той час це був найбільший нафтопереробний завод у Європі. Сьогодні компанія є частиною НПК «Галичина».
Цікаві факти
У 1917 році Володимир Ільницький, місцевий віце-бургомістр та адвокат, у своїй віллі відкрив адвокатське бюро, де переважно займався нафтовими питаннями. Його син Стефан був спеціалістом з нафтохімії та працював у канадських нафтових компаніях. Він отримав 37 патентів у Сполучених Штатах і близько 300 у інших країнах, головним чином, у галузі збереження пливучості середніх нафтових дистилятів при низьких температурах.
Нафтовий магнат Мойсей Гартенберг, який, на думку краєзнавців, був достатньо багатим, щоб запланувати викласти підлогу вілли монетами, також мав свою віллу в місті на вулиці Шевченка, 12. З будівництва цього дому розпочинається відома повість Івана Франка «Борислав сміється».
Сьогодні в Дрогобичі діє нафтовий технікум (навчання персоналу для нафтогазової промисловості) та 2 нафтопереробні заводи, які виробляють бензин, дизельне паливо, мазут, смолу та парафін.
