Слідами Лукасевича- Ряшів
Ряшів
Це, найбільше на південному сході Польщі місто, до середини ХІХ століття було приватним. У 1782 р. Ряшів став центром Пільзенського округу, а потім – Ряшівського. З 1944 року мав статус столиці Ряшівського воєводства, а з 1999 року – Підкарпатського. На сьогоднішній день в місті проживає близько 200 тисяч осіб.
Сім'я Лукасевичів переїхала до Ряшева на початку 30-х років XIX століття. У 1932-1936 роках Ігнатій Лукасевич відвідував попіярську гімназію. У червні 1936 р., після смерті батька, через погіршення матеріального становища, 14-річний Ігнатій виїхав до Ланьцута. Наступні 4 роки він працював там учнем в аптеці Антонія Свободи. У 1940 році Лукасевич здав іспит на помічника фармацевта перед Обласним аптечним комітетом у Ряшеві. Через рік він повернувся до міста і влаштувався працювати в регіональну аптеку Едварда Губеля. Окрім місячної зарплати у 12 флоринів, Лукасевич отримав помешкання в сусідній кам’яниці. В аптеці Едварда Хюбеля майбутній піонер нафтової промисловості пропрацював 6 років. У той час він активно брав участь у пов’язаній з незалежністю діяльності. Будучи агентом Польського демократичного товариства, у «Люфтмашині» він познайомився, зокрема, з Едвардом Дембовським та Франчішеком Весьоловським. У 1846 році Ігнатія Лукасевича заарештовано за політичну діяльність і два роки він провів у в'язницях Ряшева та Львова.
Цікаві факти
Ряшівськa Політехнікa
У 1974 році Ряшівську Політехніку, яка є найбільшим технічним вищим навчальним закладом на південному сході Польщі, названо на честь піонера нафтової промисловості Ігнатія Лукасевича, а в 2022 році в сусідньому селі Ясьонка планується створення Підкарпатського наукового центру «Лукасевич».
Через рік після того, як ВУЗ прийняв ім'я І. Лукасевича, його портрет, подарунок від Польського фармацевтичного товариства, 16 жовтня 1975 р. зайняв почесне місце в залі Сенату Ряшівської Політехніки. 22 червня 2001 р., з нагоди 50-річчя ВУЗу, на площі між комплексом лекційних аудиторій та механіко-авіаційним факультетом, відкрито бюст патрона, автором якого є Владислав Кандефер.